Зна роса

Небо яскравими зорями всіяно,
Що то за Божа краса!
Скільки думок моїх потай омріяно
Знає лиш рання роса.

Серпиком місяць завис на стодолою
Нас розгляда кратькома.
Зичить нам щастя своєю він мовою,
Бачить, зім’ята трава.

Вранішні промені сяють над обрієм,
Зорю співають птахи.
Я проводжаю її сумним поглядом,
Цілую очима сліди…

Небо яскравими зорями всіяне,
Що то за Божа краса!
Те, що ми щиро кохатися мріємо
Знає лиш рання роса.


/перевод с украинского автора/

Знает роса…

Небо яркими звездами усыпано,
Что это за Божественная красота!
Сколько мыслей тайных взлелеяно
Знает лишь ранняя роса!

Месяц серпом повис на строением
Смотрит на нас с высока.
Желает нам счастья своим языком он,
Видит, что смята трава.

Утренние лучи сияют над горизонтом,
Рассвету прославляют птицы.
Я провожаю ее грустным взглядом,
Целую глазами следы.

Небо яркими звездами усыпано,
Что это за Божественная красота!
О том, что мы искренне любить мечтаем
Знает лишь ранняя роса!