Я і тиша.
Я у домі одна, кругом тиша,
За вікном дерева вітер колише,
Павучок мереживом плете хатку,
У куточку, між стелею строчить латку.
Я у домі одна, ніяких звуків,
Між мною і дітьми кілометри розлуки,
Своїх внуків по-скайпу лиш бачу,
Себе трохи жалію, поплачу.
У саду виноград дозріває,
У сусідки пес сумно волає,
Голуб дикий сідає на кришу,
Я із вереснем ділимо тишу.
День сонячний котиться в вечір,
Ніч холодна лягає на плечі,
Десь котята без мамки голосять,
Я і тиша крокуємо в осінь.
Я одна і не можу заснути,
Хочу внуків своїх пригорнути,
Роки зріють, як жито зелене,
Мої любі далеко від мене.
Осінь бісером шиє сорочку,
Золотаву у моєму садочку,
Вітер буянить на криші,
Я давно вже привикла до тиші...
Автор; Н.П.Рубан.
Я и тишина
© Copyright: Надежда Рубан, 2019
Свидетельство о публикации №119090505694
Свидетельство о публикации №119090505694
Рецензии