Ні, за тобою я вже не піду.
Може, стомився... а, може, не хочу
щастя шукати собі на біду
в чорних провулках прозорої ночі...
Ні, ти не зможеш від мене втікти.
Спомини... радість... миттєве тремтіння -
ці безкінечні для серця світи
нині для тебе коштовне каміння...
Ні, нас обставини вже не зведуть.
Може, сьогодні... а, може, й довіку,
з подиху краючи спокою путь
жінки, що душа відда чоловіку...
Hi
© Copyright: Александр Ноцкий, 2019
Свидетельство о публикации №119090505647
Свидетельство о публикации №119090505647
Рецензии