Осінь така мінлива.
Ніч вереснем зоріє,
Осінь така мінлива,
Про тепло ще мріє,
То вмиває злива.
В колисці засинає,
У сутінках світла,
На озеро лягає,
У пориві вітра.
Як сонце усміхнеться,
В кружевах і позолоті,
Осінь стрепенеться,
Посидить на плоті.
Потім почне блистіти,
У нитках павутини,
Бабиним літом гріти,
Писать нові картини.
Одягне всі дерева,
У вишукані сукні,
Охолодить джерела,
Дні будуть незабутні.
Шлях залатає листям,
З листопадом в парі,
Підмете обійстя,
Застогне в чорній хмарі.
А потім всі картини,
Безбожно буде рвати,
Ніч стане більша днини,
Снігом почне кидати.
Автор; Н.П.Рубан.
Переменная осень
© Copyright: Надежда Рубан, 2019
Свидетельство о публикации №119090405706
Свидетельство о публикации №119090405706
Рецензии