Як обличчя Несміяни моря плесо
Хвилі – прядки кучеряві , як в принцеси
Хвилі – брови вітер в дуги вигинає
Дощ , як сльози бірюзові накрапає
Зійшло сонце здивувалось : в чім причина
Від скали до горизонту ця картина
Сум , печаль з нальотом піни , сонцю прикро
До таких картин в природі ще не звикло
І проміння воно стиха посилає
На обличчі Несміяни все засяє
Ось веснянки – краплі блиску – пречудово
Ось і посмішка невпевнена ранкова
Сонце вище , погляд дивний та дугою
Брови підняті і погляд з бірюзою
Щира посмішка від обрію до краю
Посміхайся Море Сонцю , я благаю.
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2019
Свидетельство о публикации №119090305380
Свидетельство о публикации №119090305380
Рецензии