Найважче жити разом - двом дитинствам
які не мали права перетнутись,
які були повинні розминутись
щоб не чинити обопільне вбивство
надій на краще, мрій про досконалість
безхмарних і простих людських стосунків
і сподівань на ніжності дарунки,
на щирість, а не випадкову жалість...
А два дитинства... Все жили... Все поруч...
Незручність... Неспівзвучність... Бессловесність...
Так неспівзвучні осені і весни.
А ще – дороги... Дві... Униз... І вгору...
Свидетельство о публикации №119090208567