Що Живе вангел народила

    Що Живе Євангеліє народила
    Поема


                Натхненниці Діві-Матері,
                неосоромній надії спасіння нашого,
                з любов ;ю присвячується


1

У серце моє ароматна
Зірка
впала
а ще вона була —
така
Велика — що навіть
Євангеліє не написала


се дивизна
се ...
може Вона
Океан без дна
все можуть Її очі
а виринаю я —
а наді мною
звізд океанище!
і палахкоче!!


це як в апостола Івана
«... і  Слово було Бог,
і Слово було...» —
і в інше дух не може
чи й не схоче...


та левище — цей звід
небес
аж палахкоче!!


та я злюбовлюю
глибокі
в серці очі
й — Очі...


дивуюся —
і як взялись
у серці Очі
безпочаткові Очі
вже з ароматом — очі
це не інакше що
з любов ;ю натекли!


й спасли —
мабуть
що Зірка...
і зірки...
спахне
і світлі Божому ми —
йшли...


й чомусь не опускались
до імли...


2

і це речу
і це не заєць говоріння
Боже! що дах зриває
Боже! не дай світу змаління
Боже! дай...
да, я малий!!
чого ж Ти смикаєш —
             що до Небес
                коріння,
чого ж Ти збуджуєш —
ще й до землі коріння??


торгівлі хочуть?!


І лев палає!
Південний хрест палає!
да, я малий!
да, мені добре лиш з Тобою...
та я люблю!!
і це Ти знаєш! знаєш!


Чи я не плакав?
і окликаєш сам-на-сам
і так любов’ю дивишся —
чекаєш!
Чого б не казать правду
небесам!


А — розширяєш...
розширяєш,
розширяєш...


3

Архиєпископи, чи
любов мають?
Хоч техніку молитви радять...
Змаліли!
А Дух, що в відкриттях??
Але ж в Його Житті —
знання життя?!!
Боже! то ж це кому я скажу правду???
Ти ж — Велич!
Велич! — та і чомусь мені.
Величі свідчення!! — й горохи
по мені.
Боже!.. вмістить хтось правду?..


Та я ж майже й поруганий.
Та не поруганий Ти
                в Неба й Землі
                дні.
Та мають же любов й хтось
вмістить правду.


Да, є любов,
нехай в тюрмі,
нехай — на дні...
Всевидяща Любове, ти
плачеш у мені!..


Ми так й
проходим дні.

02.09.2019