О, море! Amore mio

Безкраї п'янкі простори,
І радість, і дивні мрії,
То все  - неосяжне море.
О море, аmore mio!
 
О, водо нічна, підступна,
Зваблива і тіємнича!
Прибоєм легким, ледь чутним,
В обійма до себе кличе.

І страшно, і тягне дужче,
У непроглядну безмежність,
В той холод дзвінкий, палючий,
Забувши про обережність.
 
І плисти, все далі, далі,
Ніж можна сягнути зором.
Без страху, без сну, без жалю - 
Є тільки ця ніч і море! 

Доріжкою місяць в'ється,
Сріблясто танцює хвиля,
То тиха, то знов заб'ється
В стрімкій невблаганній силі. 

О, хвиль непокірний норов,
Стихії нестримна сила!
Здіймаються стрімко вгору
Морські променисті крила. 

Та зморені сном досвітнім,
Вгамуються буйні води,
І даль небокраю блідне,
Розсіявши сон природи. 

Знов вранішнє небо сяє
М'яким золотистим світлом,
І ранок новий вітає
Ласкавим південним вітром. 

Повітря дзвінке, прозоре
Збентежену душу гріє.
І пошепки кличе море:
- Amore! Amore mio!