У синім небі сріблястий літак.
Лежу в траві та дивлюсь у небо.
Хмари повільно вистроюють знак,
Що вечір невдовзі й додому треба.
А я б так лежав та дивився у вись,
Підставивши тіло повітрю і сонцю.
Забув би як звати, як тут опинивсь,
Роботу і справи облишив в сторонці.
Однак, недарма з'явився той знак.
Між хмарок розгледів його мимоволі.
Збираюсь і речі кидаю в рюкзак
Щоб рухатись далі за покликом долі.
Знак
© Copyright: Сергей Комарецкий, 2019
Свидетельство о публикации №119090103329
Свидетельство о публикации №119090103329
Рецензии