Осiння тривога в душi нароста...

           ***
Осіння тривога в душі нароста,
Вже зовсім по-іншому дихає серпень,
Хоч ліс молодецьким іще вигляда,
Та в хащах пісні невеселі, будь певен...
Гойда осокори рвучкий вітерець,
Вилискує кожен листочок на сонці,
Біжу краєм літа,лечу навпростець,
А осінь по п"ятам на кожному кроці...
І небо ще синє, і сонце привітне,
Та ліс павутиння плете вже в кущах,
Спішу, щоб додому дістатись засвітло,
Бо тіні дерев вже лягли на поля...
Земля скрізь натружена начебто спить,
Мов море, розкинулись далі широкі,
Осіння тривога в повітрі дзвенить,
Гойда осокори могутні, високі...
Фініта, фініта, прощаємось з літом,
Вже в осені взавтра законні права,
І дні полетять, побіжать понад світом,
Пожухне враз листя, пожовкне трава...
Хай ліс ще бадьорим здаля вигляда,
Та в хащах пісні невеселі,будь певен,
Тривога дедалі в душі нароста,
Вже зовсім по-іншому дихає серпень...

             ***