Десь загубилися ключі від мого радісного раю
Й душа так важко і тривожно янькочить.
На берегах розмитих спогадів мовчазних,
Сльозою гіркості у серце, мов оса жалить.
Там,де давно, день- наче ніч, а ранок- вечір.
І пустий дім, хоча людей багато в нім.
Там, де лелечий шлях намащений елеєм
Покрився жалем і дощем.
.
Пустка
© Copyright: Елена Полищук -Зелинская, 2019
Свидетельство о публикации №119083104421
Свидетельство о публикации №119083104421
Рецензии