Чуттєва і нестримана душа
Відкрито дивиться на світ крізь окуляри
Ні , не рожеві, і читає формуляри
Радіть , чи сумувать не поспіша
Заплутаний її німий порив:
Творити , насолоджуватись чудом.
Та вірити нікому вже не буде
Набридло жити тільки на надрив
І вільно виринає між вітрів
Із нею спілкуватись Світ хотів
Душі тій радісно і сумно водночас
В польоті дивному одні примари
Та воскресає з тіні повсякчас
Залишивши позаду темні хмари.
***
© Copyright: Лариса Опанасенко, 2019
Свидетельство о публикации №119083103733
Свидетельство о публикации №119083103733
Рецензии