Джерело молока

Чому так сталось і так вийшло?
Неначе доля завела.               
Я брів, росли де груші, вишні
В садках, по вулиці села.

В липневий день світило сонце,
Буяла зелень ще сповна.
Десь промінь зазирав в віконце,
Мене ж вражала тишина.

Рубав хтось за сараєм дрОва,
Чув стук сокири звідтіля.
Ніде не «мукала» корова,
Ніде не «мекало» теля.

Ось зграйкой дітлахи пробігли,
Ледь розлетілись горобці.
Коти втекти від зграйки встигли,
Не чути «бекання» вівці.

Сидів на лавці дід «столітній»,
Тютюн палив він зокрема.
Його спитав:-Чому в день літній
Худоби, вроді як, нема?

Зітхнув старий, піднявши очі,
Та ти, малий, відкрий глаза,
Мені ти голову морочиш, -
У Химки крайньой є коза.

Вона така ж стара, як Химка,
І не дає вже молока.
Коза для Химки, як дитинка,
Гірка самотність отака.

Ранішь було у нас дві ферми,
ДК, олійниця та млин…
Іди, малий, не збуджуй  нерви,
Я, майже, на село один.

Пішов, а в голові кружляє,
Засіла думка отака:-
Якщо в селі корів немає,
То ж звідки стільки молока?,

Або того, що ним назвали,
Та сиру, бринзи та вершка?
Дурили нас, а ми й не знали,
Що все молочне з ПОРОШКА!   31.08.2019г