Повiсть... Тетяна Левицька

Оригінал:


В небеса упала горілиць,
хай вони жарини серця студять.
Поміж нас не стало таємниць,
й вогняної пристрасті не буде!

На порозі осені - печаль,
бурштиновий кульчик загубила.
Причастилась тайн , пустий Грааль,
сперлася на вицвівші перила.

Палить... На городах пирії,
засмалила куривом дощенту.
Не дивлюся в очі нічиї,
доля розтавлятиме акценти.

В повісті нетривіальних проз,
на краю захмареного неба
ми чекали на - апофеоз,
а любов то - альфа і омега.
© Тетяна Левицька


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


В небеса упала неспроста:
пусть же самоцветы сердца студят.
Так, не стало между нами тайн,
но и страсти огненной не будет.

На пороге осени – печаль:
сгинула янтарная серёжка.
Причастилась тайне – пуст Грааль,
на перила оперлась немножко.

Жарит…огороды в пыреях,
дымом все обкурены до края.
Не вгляжусь в ночные очи я:
пусть судьба акценты расставляет.

В повести средь небанальных проз,
на краю затянутого неба
втайне ждали мы апофеоз,
а любовь лишь альфа и омега.