зібгавши в пригорщі світанки кляті,
ти вирушаєш в ніч ставкИ шукати,
щоб загасити бридкість до трухлі-панянки,
напитись намагаєшся від ватри
огню гарячого,
щоб стало жаги на тоту гидку коханку
та й до самого ранку,
чекаєш надмір насолоди,
вона не йде,
кохання загубив та
й никнеш,
шукаєш далі глядачів для свого его,
нарцисового,
на ниточку нанизуєш разочки й
стогнеш на зостанку днів своїх,
що полічити їх —
раз плюнути
00.35
27.08 2019
фердидурку
© Copyright: Гелена Смилянская, 2019
Свидетельство о публикации №119083002305
Свидетельство о публикации №119083002305
Рецензии