Дощ до осені причаївся, накопичує в хмарах сльози:
«Ще заплачу!.. Ще так заплачу, що заплачуть зі мною всі!»
Дощ збирає у серпні сили, щоб гриміли чимдужче грози –
в тому вересні, де дерева ще в зеленій живуть красі.
Буде осінь вже цього тижня, але кликать її не можна –
хай не стануться передчасно ані вересні, ні дощі.
Хай трапляється все поволі, тихо, витримано, побожно,
щоби сльози принесли прощу для утомленої душі.
Ніч без грому. І день без грому. Значить, блискавки ще не буде.
Значить, блискавку ще зарано видивлятись у небесах...
Ще ніхто не прискорить кроки, як відчують краплини люди.
І ніхто не сховає сльози між словами: «Яка ж краса...».
Дощ до осенi причаjвся, накопичуe в хмарах сльози
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119082700478
Свидетельство о публикации №119082700478
Рецензии