Причепиться колір якийсь, і від ранку все – сіре:
і небо, і дощ, і надії, і люди, і день...
І якось здається, що сірим вже став навіть вирій.
І тихо дратують мелодії сірих пісень.
Буває, що день від початку – суцільно рожевий.
Настільки рожевий, що навіть оскома – така ж.
А часом, буває, – так вчепиться колір дешевий –
аж сором пече за нікчемний, немудрий кураж.
Не знаю, чим вірш цей завершити, просто не знаю.
Сон-місяць – на темному вічність зіркову пасе...
А біла сторінка – про літери чорні благає.
У зустрічі їхній – усі кольори... Ось і все...
Причепиться колiр якийсь, i вiд ранку все - сiре
© Copyright: Миклош Форма, 2019
Свидетельство о публикации №119082500259
Свидетельство о публикации №119082500259
Рецензии