Я не люблю великих мiст...
Там гамірно і тісно- я люблю свободу.
Як вийду ось на свій город- душа радіє!
Чого тільки нема, росте і бубнявіє
Внизу левада: бджілки, коників сюрчання
І запах смолки і лелече клекотання.
Он верби до ставка схилили довгі коси...
А я собі іду, із трав збиваю роси.
А в далині синіє ліс і купол неба,
І щастя в очі зазирає! Що ще треба?
Люблю на ґанку посидіти босоного
І пити з медом чай і думати про Бога,
А він неподалік стоїть й косу клепає...
Придивлюсь- ні, сусід. " Привіт" - мені махає
Все заросло деревієм тут і хвощами
І пахне сонцем, літом, теплими дощами.
І все оце вросло мені у серце й кожу.
Тому довіку не покину це - не зможу!
Свидетельство о публикации №119082405217
Обіймаю, рідненька!
Валентина Козачук 11.09.2019 21:04 Заявить о нарушении