Осінь енна за плечима.
Хмари нижче до землі,
За селом поля вже збриті,
Вчора ще на цьому тлі,
Було сукно встелене житом.
Крик воронячий над берегами,
Над річкою - їх тут притон,
Стерню лелеки міряють ногами,
Як в часи давні агроном.
Спалює літо серпневі дні,
Вмивають плоди останні роси,
І на ставковім полотні,
Вербам розплітають коси.
Сад губить яблука в отаву,
Стоять в зажурі стрункі смереки,
Гуцули ждуть з полонин отару,
В вирій готуються лелеки.
Рік міняється за роком,
Пори року крокують світом,
Усе розміреним йде кроком,
В когось згорає останнє літо.
Біль України на душі стражденна,
На це літо покладали ми надії,
Що війна закінчиться неодмінно,
Що мир настане в Україні.
Гинуть щодень наші хлопята,
Відлітають журавлиними ключима,
Війна точиться неприйнята,
І осінь енна за плечима. ..
Автор Н.П. Рубан.
Осень
© Copyright: Надежда Рубан, 2019
Свидетельство о публикации №119082307916
Свидетельство о публикации №119082307916
Рецензии