Вже до осен1 1де - поэтический перевод

Листя мокло під вікном,
намокало…
- Вже до осені іде! –
натякало.

Просурмили журавлі,
пролетіли,
Прокричали про сніги,
заметілі.

Оці голії поля,
оці далі
також думку журавлів
підкріпляли.

Лише стиглії плоди
силу брали,
не шкодуючи, собі
дозрівали.

Та і ми, мій друже, вдвох
не тужили,
в коминку своїм вогонь
не гасили.

Хоч і бачили, що день
убуває,
говорили: - Та дарма!
Все буває!


Оригинал стиха

Листья мокли под окном,
намокали…
— Дело к осени идет! —
намекали.

Протрубили журавли,
пролетели,
Прокричали про снега,
про метели.

Эти голые поля,
эти дали
тоже мненье журавлей
подтверждали.

Только зрелые плоды,
тяжелея,
наливались ни о чем
не жалея.

Да и мы с тобою, друг,
не тужили,
в камельке своем огонь
не тушили.

Хоть и видели, что день
убывает,
говорили: — Ничего!
Все бывает!

Юрий Левитанский


Рецензии