Вже до осен1 1де - поэтический перевод
намокало…
- Вже до осені іде! –
натякало.
Просурмили журавлі,
пролетіли,
Прокричали про сніги,
заметілі.
Оці голії поля,
оці далі
також думку журавлів
підкріпляли.
Лише стиглії плоди
силу брали,
не шкодуючи, собі
дозрівали.
Та і ми, мій друже, вдвох
не тужили,
в коминку своїм вогонь
не гасили.
Хоч і бачили, що день
убуває,
говорили: - Та дарма!
Все буває!
Оригинал стиха
Листья мокли под окном,
намокали…
— Дело к осени идет! —
намекали.
Протрубили журавли,
пролетели,
Прокричали про снега,
про метели.
Эти голые поля,
эти дали
тоже мненье журавлей
подтверждали.
Только зрелые плоды,
тяжелея,
наливались ни о чем
не жалея.
Да и мы с тобою, друг,
не тужили,
в камельке своем огонь
не тушили.
Хоть и видели, что день
убывает,
говорили: — Ничего!
Все бывает!
Юрий Левитанский
Свидетельство о публикации №119082204926