Далекий Степ
Прощавай мій Степ Далекий,
левади та кручі,
придорожний терен дикий ,
терпкий та колючий.
На вершині мак червоний
та сині волошки,
та чебрець такий дум"мяний
жоржини й ромашки.
Прощавайте добрі люди,
та пани пихаті,
і знайомі і сусіди
і вороги кляті.
Сірі воли біля хати
у ярмі нудьгують,
батько й мати старі лати
на гарбу лаштують.
Через річку, через брід
та холодну воду,
від коліс лишився слід
в осінню погоду.
Цоб, цабе відносить вітер
батьків голос від села,
на гарбі голодні діти
просять хліба та тепла.
Навкруги стерня жовтіє
і дорога мерегтить,
сонце світить та не гріє
і душа чогось болить.
Гей воли, чого ви стали
чого зупинились,
чи може ви зголодніли,
чи може втомились.
Залишилось не багато
нам цей шлях долати,
до нової забудови,
до нової хати.
Укр. Гей воли, чого ви стали
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119082202345
Свидетельство о публикации №119082202345
Рецензии