Лепестки старинного романса

Перевод стихотворения Лины Костенко

Тот клавесин и плакал, и ласкал
Чужую грусть. Горели свечи хило.
Седой певец пел, словно пеликан,
Как будто музыку сквозь зоб цедил он.

Он старый был и плакал не о нас.
Как из другой акустики был голос тот,
Но осыпал под люстрами романс
Слова прекрасные, как лепестки цветок.

На головы, где, словно соловьи,
Своё гнездо вьют ежедневно будни,
Упал романс, как он любил её
И говорил слова, что не забудешь.

Он подносил вокал тот, как бокал,
И на манишке бабочка темнела.
Красавицы, наперекор векам,
К нему шли по дорожке лунно-белой.

Потом умолкла музыка. Антракт.
И все мужчины говорили прозою,
А женщины молчали. Всё не так.
Их охватило скукою морозною.

Старик без грима пел и без гримас,
Словами старомодными и страстными.
О, спойте, спойте девушке романс!
Устали женщины быть не прекрасными.

                20 августа 2019 года



ПЕЛЮСТКИ СТАРОВИННОГО РОМАНСУ
Лiна Василівна Костенко [1930]

Той клавесин і плакав, і плекав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.