Я думаю, кохання - це не квiти... Огнева Инелла

Оригинал:


Я думаю, кохання - це не квіти...
Не місячні прогулянки вночі...
Кохання-це дивитися, як діти
Дрімають в нього тихо на плечі...
Кохання не в красивих подарунках
І навіть не в закоханих словах...
Не в пристрасних солодких поцілунках,
А в сяючих, турботливих очах...
Кохання у горнятку з теплим чаєм,
У витримці і вмінні промовчать...
У тому, що так рідко помічаєм
І часто забуваємо сказать...
Любов не у стрункому її стані,
А в променях на кутиках очей...
Кохання це не те, що на екрані,
А глибоко у душах двох людей...
Любов у суперечках і прощенні,
У помилках і вмінні пробачать...
Кохання це не мить одна натхнення,  –
Це вічність, що навчає нас чекать...
Чекати, поки станемо мудріші,
Бо молодість з роками промайне...
Та лишиться у серці значно більше...
Турботливе, сімейне, мовчазне...
Кохання в сивині на срібних скронях,
У зморшках і у тихій хрипоті...
В турботливих натружених долонях,
Незмінно найтепліших у житті...
Кохання у розмовах аж до ранку,
А часто у мовчанні в унісон...
У наглухо зачинених фіранках,
Щоб вітер не бентежив її сон...
У шапці, у пігулках і бульоні...
В хворобах, у проблемах і сльозах...
Буває,  у підвищеному тоні...
Та завжди у закоханих очах...
Я знаю, що кохання - це не квіти,
Не довгії зізнання у вірші...
Це сила, щоб  назавжди оселити
Його краплинку – його душі...
І навіть, як час втече рікою...
І старість постукає у дім...
Не зможе надихатись тобою,
А ти не зможеш знудитися ним...
І будете щоранку милуватись
Тим сріблом, що в скроні упаде...
Так легко у любові помилятись
Та знайте, що вже ваше вас знайде...
Ви тільки-но  зумійте дочекатись,
Встояти у спокусах і брехні...
І серцем так насправді закохатись,
Мов квіточка у сонці навесні.
© Огнєва Інелла, сайт «Великі слова»


                Перевод с украинского Светланы Груздевой:

   
                Любовь – не отблеск лилий в лунном свете,
                Не долгие прогулки по ночам...               
               
                ...А в том, что замечаешь ты, как дети –
                В дремоте тихой у его плеча…
                И не в красивых дорогих подарках
                И не в возвышенных словах-свечах…
                Не в поцелуях сладострастно-ярких –
                В сияющих заботливых очах…
                Любовь на дне пиалы с тёплым чаем,
                И в выдержке, в уменье промолчать…
                И в том, что мы так редко замечаем
                И часто забываем вслух сказать…
                Она не в безупречно стройном стане,
                А в добродушных лучиках у глаз…
                Любовь – не то, что видим на экране, –
                В том, что таится  в нас не напоказ…
                В недолгих спорах, чуждых перевесу,
                В ошибках…но с умением прощать…
                Не миг один, отбросивший завесу,
                А вечность, что предполагает ждать,
                Надеяться, что станем всё ж мудрее,
                Что молодость с годами всё поймёт…
                А наши чувства светятся добрее,
                И ни к чему соперничества гнёт…
                Любви приметой спрятано в затоне
                Кольцо-обручка,  скрытое в ларце, –
                Всё в седине, в натруженных ладонях,
                В заботливых морщинках на лице…
                Любовь и в разговорах до рассвета,
                Но часто и в молчанье в унисон…
                В прикрытой форточке, хотя и лето:
                Чтоб ветер не нарушил прочный сон…
                И в шапке, и в пилюлях, и в бульоне,
                В болезнях и в проблемах, и в слезах…
                В повышенном, порой сердитом, тоне…
                Но только не в чужих и злых глазах!..

                …Признаюсь, что любовь – не пик цветенья,
                Не долгие признания на ветру,
                Не исповедь её в стихотвореньях...
                Я, не впустив тебя в себя, – умру….
                И даже если время – вдаль рекою,
                И старость постучит однажды в дом, –
                Всё ж тяготиться не смогу тобою.
                Разделим Неизбежное вдвоём…
                И стану по утрам я любоваться
                Тем серебром, что на виски падёт…
                Случается в любимом ошибаться,
                Твоё – тебя – уверена, найдёт!..
                Суметь бы только этого дождаться,
                В соблазне устоять и  лжи земной…


                ...И сердцем так Другим  очароваться,
                Как, солнцем обогрет, цветок весной.


                Аватар из Инета


+12-го Марта 2020...
 Автора оригинала не стало...
Светлая Память Инелле...