КАМІННЯ
Я знаю: камені уміють говорити,
Кричати, плакати і зтужено молити.
Вони – як вічність, часу варта й злам,
Як оповідь і сповідь про землян богам.
Розкидані між душ, наче могильні плити,
Скрижалі сенсу в них і заповіт творити
Приречено й нетлінно мудрих істин храм.
Каміння не мовчать. Нагадують гріхам,
Що люди – праху дух, дар пізнання і жити,
А світ під небом – метушня й сповитий
Клубок марнот. Плинність святих оман.
І кожен камінь – монумент всім нам.
Павло Гай-Нижник
18 серпня 2019 р.
Камiння
© Copyright: Павло Гай-Нижник, 2019
Свидетельство о публикации №119081805289
Свидетельство о публикации №119081805289
Рецензии