А лисття вмирає епічно, яскраво,
І смерть його, мов розфарбований сум.
Чому у людини нема того права?
Чому людям вік не дарує красу?
А лисття стає жовтоликим, багряним,
Палає вогнем накопичений світ.
Чому б і людині не стати з роками
КрасИвіше тих, весняних своїх літ?
А лисття устелює ковдрою землю,
В прощанні із ним лише світла печаль.
Бажали б і люди такого напевно,
Та людям такого не дАно нажаль...
Наталі Амар
Лисття та люди
© Copyright: Натали Амар, 2019
Свидетельство о публикации №119081803427
Свидетельство о публикации №119081803427
Рецензии