Покритка

Коромисло,коромисло,
А відра–на ньому.
Від розпуки серце стисло,
Йде дівча додому.

Від розпуки серце стисло,
Душу розриває,
Йде із здибанки дівчина,
Сльози проливає.

Йде із здибанки дівчина,
Сльози-ріки ллються,
Плаче,немов сиротина,
Ноги аж плетуться.

Плаче,немов сиротина,
Що немає  долі,
Вона,наче та билина,
Що росте у полі.

Вона,наче та билина,
Яку потоптали,
А в коханні життя жити
Їй бо обіцяли.

У коханні життя жити
Мріяла-гадала,
Та що буде так тужити,
То вона не знала.

Та що буде так тужити
Й відчувати зраду…
Як же далі життя жити
Й де йти по пораду?

Як же далі життя жити,
Як у світі  бути?
Як по селу їй ходити,
Й що ж бо буде чути?

Як по селу їй ходити–
Покриткою стала.
Що міг милий так вчинити,
Вона не чекала.

Що міг милий так вчинити:
Покрити й покинуть .
Хто ж бо міг їх розлучити?
Сльози-ріки плинуть.

Хто ж бо міг їх розлучити,
Поміж ними стати?
Тепер одній з дитям жити…
Що ж бо тут сказати?

Тепер одній з дитям жити,
Плакать не від щастя.
Люди будуть же судити…
За що це нещастя?

Люди будуть же судити,
Будуть пересуди…
Що ж бо їй  тепер робити,
І як далі буде?

Що ж бо їй тепер робити
З дитям у подолі?
Життя плакать-голосити
І жить,як в неволі?

Життя плакать-голосити
Чи дякувать Богу,
Й за здоров’я все молити
Й відганять тривогу?

За здоров’я все молити,
Й як сталось–так сталось.
Дитя одній же ростити,
Раз в житті так склалось.

Дитя одній же ростити
На радість і втіху,
Тепер його все любити
Й не впадать до гріху.

Тепер його все любити,
Бог в цьому поможе,
Й пересуди пережити
Ця дівчина зможе.

Пересуди пережити
І долю зустріти,
Де в любові зможе жити,
Й з горя не марніти.

Де в любові зможе жити,
Радіти усьому,
Й буде дякувать-молити
Господу Святому.

Буде дякувать-молити
Й не нарікать на долю,
І не згадувати того,
Хто завдав їй болю.

І не згадувати того,
Думок тих позбутись,
Але копія маленька
Не дасть це забути.

Але ж вимолить у Бога
Щастя і кохання.
Піде за світ вся тривога…
Вчує Бог благання.

07.08.2019 р.