Між нами сотні кілометри,
І зовсім інші в нас міста,
Але нічого так не змінить, не провірить
Як відстань яка дається нам щодня.
Буває так, що сваримося часто,
Але хтось уступить і мине,
Та дякую тобі за те, що підтримаєш, і коли погано не залишиш ти мене.
Хоч важко, бо не знаю де ти
І це мене дратує,
Коли хотілось обійняти, і прижатись
Але ми знаємо, що треба цього часу просто дочекатись.
Усім бажаю вірити, кохати
І незалежно де він є,
Дівчата, не будьте ви байдужі,
Бо можливо щастя поруч, і воно твоє.
Хлопець
© Copyright: Виктория Тернер, 2019
Свидетельство о публикации №119081609046
Свидетельство о публикации №119081609046
Рецензии