А час пiдгонить днi до Маковiя... Галина Потопляк

Оригінал:


А час підгонить дні до Маковія.
Перисті хмарки з кульками в руці.
А в небі зріє знову ностальгія
За літечком в медах і молоці.
І сонце вже не прямо світить, косо.
І вітер в жмурки грає на вербі.
В коморі жито, у шафарні просо.
І у калини очі голубі.
І качанами пахне надвечір"я.
І ранок мружить очі від роси.
І заростає бур"яном подвір"я.
І чути чорногузів голоси.
Пора врожаю. Спасівка чекає.
Зверху пече, а знизу холодить.
І смутком душу знову огортає,
Що так невпинно час кудись летить...
© Г.Потопляк.


Перевод с украинского Светланы Груздевой:


Подгонит время дни до Маковея,
И облачка все с пульками в руке.
А в небе снова зреет ностальгия
О летечке в меду и в молоке.
Уже не прямо солнце светит – косо.
Играет ветер в жмурки вдоль вербы'.
В амбаре рожь, в сундук ссыпают просо.
И у калины очи голубы'.
И кочанами пахнет предвечерье,
А поутру глаза слепи'т роса.
И зарастает бурьяно'м подворье.
И аистов слышнее голоса.
Дар урожая Спасовке внимает,
Где высь печёт, а снизу холодит,
И грустью снова душу обнимает,
Что неустанно  времечко летит…


Аватар Автора оригинала