В співдружності з Вікторією Сілаєвой.
Без болю не бува покращення у долі,
Вона не випадковість у житті.
Коли блукають в темряви неволі,
Веде вона до вічної мети.
Але як важко бачити без Бога
Закладену важливу в болю ціль,
У Ньому тільки справжня перемога,
Тому потрібно нам часами біль.
I в тi хвилини, що впродовж години
Стискають нас, тримаючи в вогні,
Так дуже серце плавиться людини,
Руйнуються всі вузлики земні.
Якою тоді справді стає вільной,
Піднесеной неначе птах душа,
Вона стає із Духом Божим спiльной:
В думках, словах, ділах вже не гріша.
Тому до Бога руки простягає,
Звертаючись постійно в височінь.
Душа тепер в собі журби не має,
Над нею вільний простір, неба синь.
Без болю...
© Copyright: Валентина Коц, 2019
Свидетельство о публикации №119081105997
Свидетельство о публикации №119081105997
Рецензии