Полiт

 «Птах який летить не залишає слід, але завжди акцентує увагу на дуже крило та наявність Неба.»
© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2019


А ти помічаєш час,
Який лине небесним птахом?
І як Сонце цілує нас
У резоні із кожним змахом?

Чи помічаєш життя
Яке плине у щастя квіті,
Розчиняє вселенське злиття
І дарує надій суцвіття?

Розкажи мені, чи живеш,
Чи наповнюєш сутність змістом?
І куди  й в який час ти йдеш?
Може крок твій за Ференцом Лістом?

Може, твориш ти велич мистецтв?
І освітлюєш видноколи?
Чи ж запалиш мільярди сердець
Ти у пошуках власної школи?

Чи мандрівки твої в нікуди?
Не живеш, а існуєш і креслиш
Ти у іншому зрілі світи,
Його літа, і зими, і весни?

Заторможуєш серця плин,
Опираєшся через відсталість.
І рахуєш, що ти один,
Претендуєш на льоду талість?

Є властивості, що піар,
І є праця душі воздвижна,
Незалежний репертуар
І дорога життя дивовижна.

Видивляй на шляху буття
Душу тих, хто розкрився квітом.
Якщо крок потребує злиття –
Поступ гідно ти змірюй із слідом.

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2019

11.06.2019

12:41

Всі права застережені. Будь-яке використання потребує  письмової згоди автора.