ЖурА, у мене ти одна.
Не просиш хліба і винА.
Не радиш, як мені любити,
В темряві світло загубити.
Ти кАменем лежИш на дні
І плАчеш, і печЕш, і жАлиш.
Ночами всі гріхИ вертАєш.
З тобою я давно подруга,
ХочА між нАми сніг і хУга,
Хоча немА поразумІнь,'
ЖурА, у безвість ти поринь.
Але ж однА, але ж однА,
У мене ти, моя журА
2015( збірка" Спогад", 2017)
Жура
© Copyright: Елена Покровка 2, 2019
Свидетельство о публикации №119081104086
Свидетельство о публикации №119081104086
Рецензии
Я думаю, що багатьом знайоме це щемливе почуття розпачу, коли не має на кого розраховувати, коли, здається, може розрадить, принаймні вислухати, тільки жура...
Дякую, Ваш вірш сподобався,зворушив щось у душі...
Сподіваюсь, що у вашій ЛГ вже все гаразд, бо бачу вірш створено раніше. А Вам, пані Олено, всіх гараздів! Нехай на дорозі життя Вам зустрічаються тільки щирі, доброзичлеві люди! З повагою і теплом!
Людмила Леванюк 23.08.2020 17:42 • Заявить о нарушении
Дякую, Ваш вірш сподобався,зворушив щось у душі...
Сподіваюсь, що у вашій ЛГ вже все гаразд, бо бачу вірш створено раніше. А Вам, пані Олено, всіх гараздів! Нехай на дорозі життя Вам зустрічаються тільки щирі, доброзичлеві люди! З повагою і теплом!
Людмила Леванюк 23.08.2020 17:42 • Заявить о нарушении
Спасибо вам огромное, Людмила, за такой аргументированный отзыв! В основном жизнь _ это здорово! Но, на мажоре она не бывает на сто процентов ни у кого! Творческих вам успехов!
Елена Покровка 2 27.08.2020 22:41 Заявить о нарушении
Елена Покровка 2 27.08.2020 22:41 Заявить о нарушении