Сиреневый вечер. И почему так горько,
В душе полынь? И не моя вина,
Что я по-детски верила так стойко
В твою любовь.И не мешает седина.
Твои слова, как лебединый пух -
Кружили и манили на край света.
Я думала: Она одна на двух
Любовь пришла на склоне лета.
Но унесло ветрами ту пушинку,
И отцвела сирень. И под седой травой
Не отыскать мне старую тропинку...
И угощает осень памяти виной.
*** Н. Бидненко
Бузковий вечір. Та чому полинно
Знов на душі? І не моя вина,
Що у любов так вірилось дитинно
Й не стала на заваді сивина.
Твої слова – мов з лебедя пір’їна –
Кружляли і манили за крайсвіт
І думалось: оце вона, єдина
Любов прийшла на схилі марних літ.
Та віднесло вітрами ту пір’їну,
Відцвів бузок. Під сивим полином
Не віднайти протоптану стежину…
Частує осінь пам’яті вином.
Сиреневый вечер
© Copyright: Татьяна Маркова 3, 2019
Свидетельство о публикации №119081006777
Свидетельство о публикации №119081006777
Рецензии