Знайди мене, душа кохана!
Від пилу чорного врятуй,
що нині сиплеться з екрану!..
Зневіру в собі подаруй...
Зліпи з шматків німого серця
сузір’я Викоханих Вуст,
що тихо дихають в люстерце
життя.
Так, я - не Златоуст!
Я - златомовч!
Тенета слова
давно впіймали світлу суть
молитви Діві на Покрова
про шанс знайти свій вірний путь
в пітьмі без дотиків до неба.
Я тут, в написаних віршах,
якими нині, мов плацебо,
без мук лікується душа.
І все, що ллється, ніч змиває
за ледь відчиненим вікном,
де серпень є, а нас немає,
хоч час рахується обом...
Лiки без лiку
© Copyright: Александр Ноцкий, 2019
Свидетельство о публикации №119080902142
Свидетельство о публикации №119080902142
Рецензии
