Коли бiда iшла

Коли біда ішла,
Коли біда ішла,
І сила вражія повстала,
Твоя Рука мене,
Твоя Рука мене,
Твоя Рука мене обняла...
Благословляючи на день і час ночі,
Твоя Рука мене зцілила,
О Боже Праведний, о Боже Спасе мій,
Й в долини щастя поселила...
Коли біда ішла,
Коли біда ішла,
То Мати Божія тут стала,
Дитину на Руках,
Дитину на Руках,
Младєнца Господа тримала...
І світ в очах моїх,
І світ в очах моїх,
І світ в очах моїх мінявся,
І путь до Матінки,
І путь до Матінки,
По житах стиглих чудно слався...
Та чи злякаюся
Біди що стала тут,
І смертю враг не мій грозився,
Бо собі враженька,
Бо собі враженька,
А я Матусею зцілився...
Коли біда ішла,
Коли біда ішла,
То батька взір на образ святий,
Де Мати Божія,
Де Мати Божія,
І йшло спасєніє до хати...
І хоть на мраморі...
І хоть на мраморі...
Застиг отець в покої вічнім,
Душа до Господа,
Душа до Матінки,
Й біді не було поряд місця...
Рабу же Господу і Богородиці
Подяку щирую возносить,
А за дитя своє,
А за дитя своє,
Духовний батько Бога просить...

 
Вечный покой Архимандриту Сергию
Батюшка, раны еще болят,
любим Вас очень и скорбим...
Тяжело прошло расставание...
Но с нами Бог