А куст ряб. на кр. -прв. на укр. М. Стулькивская

Кущ горобини - на кровi...
Мирослава Стулькивская
Не райський промінь в долі грає,
Не день пекельний у саду.
Нехай мій дух перелітає
З біблійних гірок на виду.

Палац летить, халупи - плачуть.
А місяць - молодий бурштин.
Початок чар вогнем позначать,
А  розголос - смолою в дим.

По схилу вниз - життєве лоно -
Вербують верби. В'юн дозрів.
І осокори біля дому.
Кущ горобини - на крові.

В ногах богів зоря палає,
Душ дровами згорівши в дзвінь;
І ходить звір по стежці Раю,
Адама не впізнавши тінь.

І світить ладан прохолоди,
І бджіл зірок нічна пора,
І зріють пекла нагороди,
І ми в тонкий ступаєм ряд.

Як пильно зорі з нами грають,
Печалі котяться з гори,
І в небеса перелітає
Твій промінь, що в душі горить.

Над Ликом - золото грайливе,
У серці - дум бунтує міст:
З ребра Адам народить Єву, -
Він перед Богом знову гість!



Оригінал:
Татьяна Кисс
http://www.stihi.ru/2019/07/15/755

Не райский луч судьбой играет,
Не адский день в саду тягуч.
И пусть мой дух перелетает
С библейских горок или круч.

Чертог - летит, лачуги - плачут.
Янтарный месяц - молодой.
Зачатье чар - огнём означат,
Молвы - присловьем и смолой.

А лоно жизни - вниз по склону -
Вербуют вербы. Вьюн - сорви,
Осокорь* не кори у дома;
А куст рябины - на крови.

В ногах богов - заря сгорает,
Дровами душ пылая в звень;
И ходит зверь в Раю, играя,
Адамову не видя тень.

И светит ладаном прохлада.
И пчёлы звёзд - ночной порой.
И зреет  адова награда,
И мы - вступаем в тонкий строй.

Как зорко зори в нас играют,
Пусть катятся кручины с круч,
И в небеса перелетает
Твоей души горячий луч.

Над Ликом - золото играет,
А в сердце - мысль - мятежный мост:
Вновь Еву из  ребра рождает -
Адам, - он вновь перед Богом - гость!