Сублімація… Втеча
Від закону буття,
Перемога стареча
З присмаком каяття.
З відголоском зрадливим:
Це чуже, це не наше…
Бути надто сміливим —
Дурня страдницька чаша.
Вчись долати бажання —
Неабияке вміння.
Бо колись, за кохання,
Побивали камінням.
На хресті розпинали,
Та і зараз те саме,
Щоби не забували,
Вміли бути рабами.
Пульс натхнення земного
Хоче, прагне і буде
Та гляди,щоби того
Не помітили люди…
Тобі боляче — можеш
Знов почати палити,
Чи, якщо допоможе,
Дзвінко посуд побити,
Або торта купити
Із горіховим кремом,
Бо за це порадіти
Також можна окремо.
Як не в змозі кохати,
Рвати душу на шмаття —
Пробуй вірші писати
То є чемне заняття.
Сублімуйся, мій друже —
Неабияке вміння.
Щоб не вийняли душу,
Не забили камінням.
Перемога стареча,
Шкутильгаве здолання
Сублімація — втеча
Від живого кохання…
Роздуми про кохання, чемнiсть та сублiмацiю
© Copyright: Наталия Редько 2, 2019
Свидетельство о публикации №119080601196
Свидетельство о публикации №119080601196
Рецензии