Обіцянка в голосі бриніла,
Погляд пестив душу,обпікав
І поволі відростали крила
Ті, що час вже ген-коли відтяв.
А надворі осінь - зливок світла
Рай і пекло відчайдушних мрій
Я до тебе зовсім ще не звикла
І смакує медом слово «мій».
Золотавий біль,багряна втома
Мерехтить, пульсує, підійма
Перекати-поле невагоме -
Почуття, що коренів нема.
Птах кохання вільний - тільки крила,
Як кришталь тендітні, осяйні
Я їх не вагаючись розкрила
I не розумію слова «Ні».
Крила
© Copyright: Наталия Редько 2, 2019
Свидетельство о публикации №119080601157
Свидетельство о публикации №119080601157
Рецензии