Я все забула,наче лист осінній
під снігом забуває про весну...
а спогади - журливо-сірі тіні,
про що? навіщо? чи колись збагну?
В мені ще болю впертого сторіччя,
що вріс у душу, став єством моїм...
буває часом щось щасливе сниться
на фоні небувало-теплих зим...
від того усміхаюся дитинно,-
ні болю, ані віку мов нема...
а прокидаюсь й бачу: щастя лине
кудись і повз... я знов одна-сама.
Листком зів'ялим попід снігом тлію
по філософськи дивлячись на те...
ні спогади не повернуть, ні мріі,-
метіль мете.
Листком осiннiм...
© Copyright: Ева Сокол 2, 2019
Свидетельство о публикации №119080508791
Свидетельство о публикации №119080508791
Рецензии
Эти метели безжалостно уносят из нашей жизни радость и тепло. Только память наша и любовь к нашим близким, сохраняет дорогие сердцу моменты...
Тамара Липатова 08.08.2019 19:33 • Заявить о нарушении
Тамара Липатова 08.08.2019 19:33 • Заявить о нарушении