Кров людськая, кров людськая,
Кров людськая ллється,
Сатана же, сатана же,
У аду кується.
Цепи, цепи та залізні,
Ноги - руки скули,
Бо мав серце злом залізне
І звелися скули.
Сонце світить, світ сміється
І дитя радіє,
Сатана сам, сатана сам,
Від цього марніє.
Радість, щастя, світла доля,
То для нього пеклом,
Ось і маєш за кров нашу
Смерть і муку свердлом.
Не ходити сатані би
По земельці нашій,
Та не вести йому війни,
Мав би долю кращу.
Де твоя уроде звіре,
Та краса що дана,
Тобі Богом, тобі Богом,
Де до Бога шана?
Де твоя уроде звіре
Та свята обитель,
Де в любові ти Господній
Жив і в яснім світлі...
Не схотів живим ти бути,
І повстав, скаженний!
Тепер маєш люте пекло,
Маєш, окаянний!
Здох...звір здох...
Земля радіє, люди веселяться,
І Донбасом, і Донбасом
Ластівки селяться.
Де не глянеш - крила! Крила!
О! Святая Воля!
Прости Боже грішних діток
І шли світлу долю...
Кров людськая
© Copyright: Ангелина Длинка, 2019
Свидетельство о публикации №119080506134
Свидетельство о публикации №119080506134
Рецензии