Стоiть моя хата

Стоїть моя хата, не білий бо лебідь,
Стоїть моя хата й молитва зліта,
Прости мене, Боже, нехай побілію,
А зараз мій Боже, тут чорна журба
У час свій калина уже не зізріє,
Ударив мороз - цвіт в садах весь опав,
А я пам'таю той час де дитина,
Щаслива дитина, та сум поряд пав
Туманом тяжким і не висохли роси,
Нема миру, Боже, нема кругом нас,
Та благословенні дні ясні й пригожі,
І наше життя, Боже Спасе, лиш раз
Чи хата моя, а чи я заридала,
Чи то пав туман а чи сльози мої,
А може земля що від зриву страждала,
Коли хоронила коханих синів
Коли впала мати від взриву снаряда,
Коли батько впав, бо війна, біль і жах,
Коли, Боже Рідний, душа ніби птаха,
З грудей вилітала під Боженьки дах
Та хай забіліє хатина мій Боже,
Та хай просихає пекуча сльоза,
Та хай у шовковиці руки дитини,
Й картоплю пече, не пече мене жаль
Хай очки блищать на городі від  диму,
Від згарищ війни рани лічим хутчіш,
Та хай же здорові батьки в світлу днину,
Під Господом Спасом дітей обіймуть