Осень первоначальный укр. вариант. Есть мой же пер

Сиділа осінь дівкой у борделі,
З кальяну дмухав яблук аромат.
До лорду вітру посміхалась криво,
І вивертала з рота листопад.

Крутила склянку в'яло в блідих пальцях,
На скатертину жовту лила рідину,
І розцяцькована співала під гітару,
Про псячу долю в голому садку

Очима карими водила по кімнатах,
Що в пишноті манили на екстаз.
Ховаючи в туніку своє тіло:
Розпусті не давала на показ.

Волосся золотаве розсипалось,
Окреслив плечи чіткою канвой.
Заходив до борделю красень в білім,
Вона йому шипіла: не підходь...

В кальян добавила останнього фурору,
Курнула так, що кинуло у жар.
Єство її бажали непокОру,
І понесло запалювать пожар!

І бігла дівка з п'яного борделю,
Мокріли ноги в сирісті жури.
Вона хотіла вірної любові,
А ту давно віднесли журавлі.

Тоді вона піднесла в небо очі,
 Зняла туніку кольору бордо...
Зніяковіла, вистигла по ночі...
Душа листком припала у вікно
14.02.2016 ( вірш надруковано в збірці моєї книги" Спогад'
фото С. Покровка