Пост-магiя -чати-

|||
Гра слів. Звукопис. Дивопис.
Магія, казка, диво.
Полохливі метелики - думки-враження.
Ворожіння на піску, що полощеться морською хвилею.
Лию воду на ноги твої, любове моя ласкава.
Виціловую ластовиння твоє на носику та на вилицях.
Чим себе здивувати ще в світі оцьому химерному?
Та нічим.
З цим засинаю і прокидаюся в світі новому,
на иншій Землі, під зорями иншими та планетами-гігантами.

- Ти впевнений, що він приніс в Ойкумену мудрість Сходу,
  висловлену Гаутамою?
- І так, і ні. Велика Душа нічого не копіює.
  Вона несе оновлення.
- І що нового він приніс?
- А хіба ти не бачеш, що старі бурдюки Ойкумени
не витримала шумовиння молодого вина і розірвалися?
Ти не видиш, що воно досі грає,
потрапивши у води підземні, в озера та ріки.
Навіть у хмарах воно в низьких та високих.
Це любов, серденько. Єдине вартісне в цьому світі.

Танка, хайку, трирядок.
Спочивайте, милі.
Краще просто помовчати,
ніж проклямцяти на клаві
милі мокрого піску
в безкінечних чатах

///\\\
© Copyright: Валентин Лученко, 2019