розвiяне вiтром химерне

до берегів твоїх!
О! Атлантидо!
вітрила кланяю свої,
забутих днів непройдена флотилія,
куски із мрій історії
намотані
в слова Платона,
там віє вітер вільний,
сонце жарить берег людський,
де розум - правда й честь,
але не перемога злості й злоби,
бо темінь не лишають на землі,
вона, хоч сильна,
полетить з гори обов'язково
в підвалля Орка

09.45
02.08.2019


Рецензии