Й МИТЬ ДО ДНА, ТА НЕ ОДНА...

Зозуля Юрий Павлович
нам ув оберіг, нечисті по ріг в поріг: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня
ще зло не щезло: то чому ти, німу гарасиму, і ні му, й ні про муму?
чого у вас там більше: буден чи свят; чи свят-свят-свят?
кого й більше, люду чи нелюду: та куди поділися ті, що люди?
брать я? — та най мені заціпить про на с рать: а сраті би удома помирать??
аби міг я тільки ліричне, про наше, не хиже, нарешті; то коли, нарешті???


мить — геть мчить!
уповні дій...
з жить й щемить...
з чекань, з надій!

час — то млин!!
й себе ж несім...
й все ма плин...
з усім й спішім!!

із буден!!!
по всі віки...
ген, скрізь, — ген...
під свят й зірки!!!


© Copyright: Зозуля Юрий Павлович, 2019
Свидетельство о публикации №119073104780
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Зозуля Юрий Павлович
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Зозуля Юрий Павлович