Путешествуя из Одессы в Москву,через Киев и Чернигов,
перед границей с Россией стоит памятник Тарасу Шевченко.
Он привлек мое внимание,тем,что сидя на постаменте
со склоненной головой в задумчивости и грусти.
Поэтому родилось это посвящение.
Тарасе сумлиній
Захмарени очі
У граниті холодному
У Землю глядять.
Славою у віці
У творах щє нині
Народ усе помнить,
У культурі хранять.
Щє стало Тарасе?З Країною рідной,
Народ він про це сумовав.
У долі журби на тополі
Сувори роки хвилював.
Усі бачать тоби,як святиню,
У творах,піснях,та віршах.
Щє доси свободні гаї і до нині
Невмерлу правду хранять.
Молодь квити дарує,
На холодному граниті кладуть.
Усе помнять,та вірши складають,
Та рідною мовой бажая поють.
Думы о Тарасе Шевченко
© Copyright: Валентина Тычина, 2019
Свидетельство о публикации №119073103141
Свидетельство о публикации №119073103141
Рецензии