Ти стоїш, окутана туманом,
Незворушно понад всі часи.
Очі твої – зорі-діаманти,
Коси твої із краплин роси.
Ти стоїш, окутана красою,
Оповита сяйвом із небес.
Ти стоїш на крок лиш до безодні,
Вся тремтиш, а з місця не зійдеш.
Непокірна, горда, невблаганна,
Погляд рине світлом з висоти!
І, чи будеш ти колись пізнана,
Щоб з тобою крізь життя іти ?
Ти стоїш сама, напівзабута,
Ти стоїш через усі віки !
Подих твій в усих усюдах чути,
Ти безсмертна, не така як ми.
Створена із радості й печалі,
Створена з життя ночей і днів,
Ти зовеш і маниш через далі,
І бринить в століттях голос твій.
Ти владика всіх світів просторих,
У тобі безсмертя всих Богів !
ВІЧНІСТЬ, ти єдина неповторна,
І я поклоняюся тобі.
Я поклоняюся тобi
© Copyright: Людмила Калита, 2019
Свидетельство о публикации №119073006571
Свидетельство о публикации №119073006571
Рецензии