Жагучий біль мене спідкав,
Хотілось би води напитись...
А краще би до річки напроситись,
І вмитись, і очиститись від бруду
О Боже мій, чим порадіти?
Чим втішатись? Кого забути?
Кого вернути?????
Та нікого... примхи...
А спогади все спати не дають...
І лізе в голову багнюка, млосно...
Жагуча біль, і теж могутнє Сонце...
Воно яскраве, чисте, може злосне?
Від нього опіки, загроза , радіація
Ні, сонце, це кінцева станція....
Колись забутий стане біль,
Закам'яніє в ньому сіль...
І сльози перетворяться на трави,
Щоб ви це добре знали, пам'ятали
2019
Жагучий
© Copyright: Елена Покровка 2, 2019
Свидетельство о публикации №119073000204
Свидетельство о публикации №119073000204
Рецензии
Олено, який же одначе цей "жагучий біль"!!! Сумна,але правдива філософія життя!
Ваші філософські вірші завжди сповненні важких роздумів,гіркого самоаналізу! Проте саме це притягує до них увагу, бажання приєднатись до життєвих роздумів.
Дякую, дуже сподобалось! З повагою!
Людмила Леванюк 13.12.2019 16:44 • Заявить о нарушении
Ваші філософські вірші завжди сповненні важких роздумів,гіркого самоаналізу! Проте саме це притягує до них увагу, бажання приєднатись до життєвих роздумів.
Дякую, дуже сподобалось! З повагою!
Людмила Леванюк 13.12.2019 16:44 • Заявить о нарушении
Людмила! Дякую за схвальну рецензію, яку ви обґрунтували. Душевні болі, напевно, такіж пекучі як і фізичні.Міру болі важко виміряти, але може цього іине треба робити. Бо природа сутності людини _ вірити і надіятись на краще! Дякую вам, з повагою до вас!
Елена Покровка 2 15.12.2019 09:33 Заявить о нарушении
Елена Покровка 2 15.12.2019 09:33 Заявить о нарушении