Дайан Вакоскi. Шоколад Мiдаса

Приспів

Кава під вітром.
Світло назустріч та пріч від нічного
мотоцикліста. Чорна шкірянка. Я
одягаю бутси
і він викрадає
моє золоте кашне.

Частина ІІ
Шоколад Мідаса

Якщо вона не їсть свій шоколад
тоді, коли інші діти їдять,
вона володіє цими розкішними плитками, темними
наче кавові зерна,
а інші – ні.
У кишенях солодощі стають заяложеними наче бівачні кострища,
діти не грають з нею, вона
має лише
самоповагу. Тримайся.
Не їж шоколад.
Інші діти, вдягнені у «J.C.Penney’s» та «Sears Roebuck»,
бігали двором, грали м’яча,
каталися на роликах після школи, зупинялися
разом біля кондитерської по дорозі додому,
їли цукерки, тоді як вона тримала свої
у кишені і залишалася
невинною.
Вона мала щось, чого вони не мали.
Вона поступалася насолодою для того,
щоб мати те, що усі
змарнували; вона ув’язнювала смак поза своїм тілом,
ніколи не ласувала тілесно,  і вона розповідала їм,
і тоді вони тікали геть грати,
більше не запрошуючи її.

У її кишенях масна цукерка танула
у своїх обгортках, а потім знову тверділа. Вона вкривалася
сірим нальотом, тьмяніла сріблом, окислення шоколаду
привабливе лише
у її уяві. Саме тут, її шоколад перетворювався на метал, її Мідасові ласощі,
що робили її багатою,
якщо не золото то, принаймі,
завуальоване срібло від її не-споживацького
дотику.
…
Вона носила блузи, плащі, весь
одяг під горло, верхній ґудзик завжди
застібнутий. Її дражнили, навіть її хлопець
дражнив: «Діано, розстебни верхній ґудзик жакета,
сьогодні 26 градусів». Вона трималася,
так як вона трималаcя за свою цукерку, коли інші діти
їли. Вона залишалася застібнутою доверху.
Вона вдягала нейлонові панчохи до школи.
Вона трималась осторонь. Вона
покладалася на себе або усе,
що могла собі дозволити. Ніяких коміксів та журналів про кіно,
як її сестра! Нічого окрім того,
що хотілося б залишити назавжди.
Ще тоді вона усвідомила: щоб зберегти щось –
треба відмовитися від цього. Тобто, якщо хочеш приберегти шоколадку,
мусиш не їсти її. Якщо ти зекономила кишенькові гроші,
то отримала миттєве задоволення, термін
вичитаний з психологічної літератури, а саме
Фройда та багатьох інших.
Вона плутала задоволення з жертвою.
Вона відчувала, що має такий мізер,
і була такою жадібною, прагнучи багато більше.
Вона була простроченою шоколадкою,
                чи краще сказати «заощадженою»,
у кишені,
подалі від усіх.
Недоторканна. Мідас недоторканий.

Її переслідував  один нічний кошмар.
Їй снився високий чоловік, його широкий силует,
схожий на простерті крила крука, 
прорізав сітку її завжди відкритого
вікна спальні
поштукатуреного будинку південно-каліфорнійського містечка.
Вже вдирався до її кімнати, у чорному светрі з хомутом, синій зимовій шапочці Військово-Морських Сил США, чорних штанях, чорних рукавичках.
Вона прокидалась, її горло боліло
від крику, темрява 
згущувалась від присутності
зловмисника. Вона була
надто налякана, щоб піднятися з ліжка
і зачинити вікно
– наче на підлозі були техаські гремучники, що могли атакувати її
                ноги.
Вона так і не позбавилася страху темряви.
Вона трималася зачиненою.
Ховала себе, загорнутою у жах.

Гра на фортепіано була єдиним, де вона нічого не економила.
Де вона витрачала кожну
срібну копійку.

Приспів

Кава під вітром.
Світло назустріч  та пріч від нічного
мотоцикліста. Чорна шкірянка. Я
одягаю бутси
і він викрадає
моє золоте кашне.