в багнi

зоріє шлях,
зірвали плаття вЕрби,
осіннє сонце рве останні дні на дрантя,
захолодИло днів світанки,
туманІє часто,
та дИвлюся в вікно,
що дИха свіжим початковим груднем
на скло шиб,
тамую подих,
потім дмуха,
і знову розґратовую полоски
на хрести,
бо знаю,
там, де я,
не будеш ти,
і там, де ти,
загасли дні,
й пусті сліди минулої весни
втопилися в густім багні


23.23
27-07-2019

art: Edvard Munch


Рецензии