Коли приходжу я до тебе,
Рух уповільнює душа –
Разом з тобою просто в небо,
Мов легка хмарка, вируша...
Джерельні кришталеві вічі
І прохолодна ця вода...
Здається, оксамитна вічність
Сувій над нами розгорта...
Моє замріяне джерельце,
Забутий усіма струмок,
Хто, крім мене, води нап’ється
Чи звірить таїну думок?
Завжди до тебе, Рейчел, лину:
Моя душа – твоя вода.
Ми разом – вічні й швидкоплинні,
Мов ця заграва золота...
24.07.19
Рейчел
© Copyright: Наталка Змиивна, 2019
Свидетельство о публикации №119072707579
Свидетельство о публикации №119072707579
Рецензии